Сторінка для батьків

Як і чим заспокоїти дитину у сховищі,

якщо з собою нічого немає...

Зберігайте спокій! У вашої дитини є ви, ваші руки, голос, обійми і голос! Близька людина поруч - це найголовніше.

1. Якщо дозволяє простір зробіть разом з дитиною кілька простих вправ на розтягнення. Під час сильного стресу наші м'язи сильно напружуються. Розтягнення допомагає розслабитися. Зняти не тільки м'язеву напругу, але і психологічну.

3. Повільно і доволі сильно (але без больових відчуттів) прожмакайте своїми руками кожен пальчик і кожну кінцівку дитини. Натискайте достатньо сильно, щоб дитина отримала глибокі відчуття від м'язів та суглобів. Потім повільно прокрутіть усі рухливі суглоби. Глибокі м'язево-суглобні відчуття допоможуть дитині "заземлитися", відчути себе тут і зараз, відчути своє тіло і контроль над ним.

Тілесні техніки боротьби зі стресом для дітей

Нехай дитина уявить себе лінивим кошеням. Вона має глибоко позіхнути і потягнутися у різні сторони. Під час таких простих дій тіло напружується ще сильніше, а згодом приходить розслаблення. Для позитивних емоцій можна урізноманітнити гру мурчанням і нявканням.

Стрес може проявлятися у гіперактивності. Замість того, щоб заспокоювати дитину, дайте їй ще більше фізичного навантаження - зробіть разом активну зарядку, потанцюйте, пострибайте. Так само, якщо ви бачите, що дитина тремтить, можете розтерти її, або легенько розтрусити. Після такого штучного підсилення напруги згодом має прийти розслаблення.

Пограйте з дитиною у гру «пиріжок», коли вона виступає тістом, а ви - пекарем. Тісто мнуть, замішують, розкочують, а потім «запікають у духовці» - накривають ковдрою і нагрівають диханням. Під час тривоги від невизначеності перше, що допомагає - відчути межі свого тіла.

При тривожних станах допомагає концентрація на органах чуття. Пограйте з дитиною в гру. Називайте по черзі 3 речі, які ви зараз бачите/чуєте/відчуваєте на смак/запах/дотик.

У ситуаціях зовнішньої напруги, якщо є така можливість, пропонуйте дітям будувати халабуди. Так дитина буде укріплювати хоч і в такий наївний спосіб відчуття безпеки. Окрім того, в кризах може бути корисною можливість побути на самоті.

ВАЖЛИВО Діти дзеркало дорослих: якщо ви бачите, що дитина занадто знервована- варто стабілізувати власний емоційний стан!

організуйте можливість дитині для «розрядки» напруги - заняття спортом, танцями, рухливі ігри;

харчування - може бути частим і маленькими порціями, не примушуйте дитину їсти, якщо вона не має апетиту. Харчування може бути легким і корисним (фрукти, овочі, соки);

дитині (і вам також) необхідно побільше пити (вода, солодкий чай, не відмовляйте дитині у солодкому. Неміцний чай із цукром, цукерка, чашка какао викликають позитивні емоції, почуття безпеки та стимулюють роботу мозку;

Поради батькам гіперактивної дитини

      Проблема гіперактивності сьогодні набуває особливої актуальності, оскільки число гіперактивних дітей з кожним роком збільшується. За даними статистик близько 20% учнів виявляють гіперактивні розлади, що характеризуються надмірною нетерплячістю, тенденцією переходити від одного заняття до іншого, не завершуючи жодного з них, непосидючістю. Пік прояву синдрому 6-7 років. Такі діти важко адаптуються до школи, погано входять у дитячий колектив, часто мають різноманітні проблеми у взаєминах з однолітками. З ними буває нелегко, особливо батькам: діти не сидять на місці ні секунди, затримати на чомусь їх увагу абсолютно неможливо. Причинами такої поведінки може бути кілька факторів: починаючи від стресу і закінчуючи органічним ураженням мозку. Дорослі повинні розуміти головне: не тільки їм важко, важко й самій дитині поодинці справлятися зі своєю гіперактивністю.

1. У своїх відносинах з дитиною дотримуйтеся «позитивної моделі». Хваліть в кожному випадку, коли вона цього заслужила, підкреслюйте навіть незначні успіхи. Пам'ятайте, що гіперактивні діти ігнорують догани та зауваження, але чутливі до найменшої похвали.

2. Не вдавайтеся до фізичного покарання. Ваші стосунки з дитиною повинні грунтуватися на довірі, а не викликати страх. Дитина завжди повинна відчувати вашу допомогу і підтримку. Спільно вирішуйте труднощі, які виникають у дитини в процесі спілкування.

3. Частіше говоріть «так», уникайте слів «ні» і «не можна».

4. Доручіть дитині частину домашніх справ, які необхідно виконувати щодня (ходити за хлібом, годувати собаку і т. д.) і ні в якому разі не виконуйте їх за неї.

5. Заведіть щоденник самоконтролю і відзначайте в ньому разом з дитиною її успіхи вдома і в школі. Зразкові графи: виконання домашніх обов'язків, навчання в школі, виконання домашніх завдань.

6. Введіть бальну або знакову систему винагороди (можна кожен хороший вчинок відзначати зірочкою, а певну їх кількість винагороджувати іграшкою, солодощами або давно обіцяної поїздкою).

7. Уникайте завищених або, навпаки, занижених вимог до дитини. Намагайтеся ставити перед ним завдання, що відповідають його здібностям.

8. Визначте для дитини рамки поведінки - що можна і чого не можна. Вседозволеність однозначно не принесе ніякої користі. Незважаючи на наявність певних недоліків, гіперактивні діти повинні справлятися із звичайними для всіх підростаючих дітей проблемами. Ці діти не потребують того, щоб їх усували від вимог, які застосовуються до інших.

9. Не нав'язуйте жорстких правил. Ваші вказівки повинні бути вказівками, а не наказами. Вимагайте виконання правил, що стосуються її безпеки і здоров'я, відносно інших не будьте настільки прискіпливі.

10. Зухвала поведінка вашої дитини - це її спосіб привернути вашу увагу. Проводьте з нею більше часу: грайте, вчіть, як правильно спілкуватися з іншими людьми, як вести себе в громадських місцях, переходити вулицю та іншим соціальним навичкам.

11. Підтримуйте вдома чіткий розпорядок дня. Прийом їжі, ігри, прогулянки, відхід до сну повинні відбуватися в один і той же час. Нагороджуйте дитини за дотримання правил.

12. Вдома слід створити для дитини спокійну обстановку. Ідеально було б надати дитині окрему кімнату. У ній має бути мінімальна кількість предметів, які можуть відволікати, розсіювати увагу. Колір шпалер повинен бути не яскравим, заспокійливим, перевага віддається. Дуже добре організувати в кімнаті спортивний куточок (з поперечиною для підтягування, гантелі для відповідного віку, еспандери, килимок та ін.).

13. Якщо дитині важко вчитися, не вимагайте від неї високих оцінок з усіх предметів. Достатньо мати гарні оцінки по 2-3 основним.

14. Створіть необхідні умови для роботи. У дитини повинен бути свій куточок, під час занять на столі не повинно бути нічого, що відволікало б її увагу. Над столом не повинно бути ніяких плакатів і фотографій.

15. Уникайте по можливості великих скупчень людей. Перебування в магазинах, на ринках і т. п. має на дитину надмірну збудливу дію.

16. Оберігайте дитину від перевтоми, оскільки вона призводить до зниження самоконтролю і наростання рухової активності. Не дозволяйте подовгу сидіти біля телевізора.

17. Намагайтеся, щоб дитина висипалася. Недолік сну веде до ще до більшого погіршення уваги і самоконтролю. До кінця дня дитина може стати некерованою.

18. Розвивайте у неї усвідомлене гальмування, вчіть контролювати себе. Перед тим, як щось зробити, нехай порахує від 10 до 1.

19. Пам'ятайте! Ваш спокій - найкращий приклад для дитини.

20. Давайте дитині більше можливості витрачати надлишкову енергію. Корисна щоденна фізична активність на свіжому повітрі - тривалі прогулянки, біг, спортивні заняття. Розвивайте гігієнічні навички, включаючи загартовування. Але не перевтомлюйте дитини.

21. Виховуйте у дитини інтерес до якого-небудь заняття. Йому важливо відчувати себе вмілим і компетентним у галузі. Завдання батьків - знайти ті заняття, які б «вдавалися» дитині і підвищували її впевненість у собі. Вони будуть «полігоном» для вироблення стратегії успіху. Добре, якщо у вільний час дитина буде зайнята своїм хобі. Однак не слід перевантажувати дитину заняттями в різних гуртках, особливо в таких, де є значні навантаження на пам'ять і увагу, а також, якщо дитина особливої радості від цих занять не відчуває.

22. Для дітей з СДУГ необхідні заняття фізкультурою. Найкраще для гіперактивних дітей підходять плавання, танці, айкідо, карате. Регулярні заняття сприяють поліпшенню координації рухів, дисциплінують. У дітей з СДУГ виникають труднощі при заняттях командними видами спорту (футбол, баскетбол). Небажані заняття травматичними видами спорту (бокс і т. д.). Перед тим як записати дитину в спортивну секцію, батьки повинні поговорити з тренером, розповісти йому про особливості дитини і пояснити, що їх метою є не формування майбутнього чемпіона, а виховання здорової дитини.

          Аутизм у дітей: поради для батьків,          які виховують дитину з аутизмом

На жаль, таке явище, як дитячий аутизм, сьогодні зустрічається все частіше. Діти в перші роки життя нерідко відчувають труднощі в спілкуванні, відчувають себе в суспільстві не дуже затишно, іноді навіть самотньо. Передумовами цього можуть служити складні стосунки в родині або травми, необережно завдані дитячій психіці. Однак, якщо ваш малюк надто замкнений в собі, не йде на контакт, ігнорує- це має наштовхнути батьків на думку про розвиток у нього аутизму.

• Що таке дитячий аутизм?
• В чому проявляється ранній аутизм у дітей?
• Основні ознаки аутизму у дітей
• Причини і діагностика аутизму у дітей на ранніх термінах розвитку
• Характер та прояви аутизму у дітей до року
• Розвиток дітей-аутистів після року
• Розвиток мовлення дітей-аутистів
• Сприйняття батьків і проблеми в сім'ях, в яких підростають діти-аутисти
• Складнощі у вихованні дітей-аутистів у батьків
• Дитяче та підліткове. Розвиток дітей-аутистів

Що таке дитячий аутизм?

Аутизмом визнано захворювання, яке пов'язане з видимими порушеннями соціальної пристосовності дитини, а також його мовних функцій і психічного розвитку. Ліків від аутизму не існує, головним заходом для боротьби з ним є рання діагностика і застосування ефективної комбінованої терапії та корекції поведінки.

В чому проявляється ранній аутизм у дітей?

«Діти дощу», тобто малюки, у яких виявлено аутизм, не сприймають навколишню реальність і не мають адекватної реакції на події, які відбуваються навколо. Нерідко батьки, помічаючи, що дитина, якій вже виповнилося 2,5-3 роки, не розмовляє і навіть не володіє розмовною мінімумом, характерним для свого віку, не йде на контакт з дорослими і однолітками, вважають його поведінку просто проявом індивідуальності, і дуже дивуються, почувши від лікарів діагноз «аутизм».

Основні ознаки аутизму у дітей

Виявляється дитячий аутизм вже в ранньому віці - з півтора до трьох років, і виражається у розладах нервової системи, а саме:

• Невміння малюка встановлювати стосунки з оточуючими, навіть з батьками. Діти, які страждають аутизмом, ніколи не проявляють ініціативи до спілкування, не дивляться в очі, на їхніх обличчях важко помітити посмішку. Вони чинять опір, коли хтось намагається взяти їх на руки або просто погладити по голівці.
• Відсутність прагнення до спілкування. Ігри з однолітками їм чужі, а побудувати приятельські стосунки вони не в змозі, так як не розуміють емоцій оточуючих.
• Гіперактивності і необгрунтованої агресії. Будь-які невдачі викликають у малят-аутистів гнів і істерику, що може відображатися в фізичній атаці. При цьому агресія може бути спрямована як на оточуючих, так і на самого себе.
• Вузькому колі інтересів. Дитина з аутизмом не прагне грати з іграшками, особливо з новими. У нього сповільнене абстрактне мислення і слабо розвинена фантазія. Сам придумувати гри він не може, проте в змозі повторити символічні, прості дії, помічені за іншими дітьми або батьками.
• Паніці навіть при найменшій зміні звичної обстановки. Перебуваючи в суспільстві, дитина-аутист відчуває дискомфорт, а іноді і тривогу. Він намагається втекти або сховатися від інших, особливо, якщо хтось старанно намагається вивести його на контакт.
• Труднощі придбання нових навичок, стереотипності поведінки. Діти з аутизмом часто можуть повторювати одне і те ж дію протягом довгого часу: довго дивитися в одну точку, розгойдуватися, сидячи на місці, повторювати одне і те ж слово і т. д.
• Порушення мовленнєвого розвитку. Багато діти-аутисти не розмовляють зовсім, інші ж помітно відстають за мовним навичкам від однолітків. До року вони можуть не видавати звуків зовсім, а по досягненні дворічного віку їх словниковий запас дуже бідний і складається в основному з окремих звуків і складів.

Причини і діагностика аутизму у дітей на ранніх термінах розвитку

Вченими висувається маса причин і теорій походження аутизму, але жодна з них поки не підтвердилася достовірно. І все ж, виділимо основні причини, по яким може розвинутися аутизм у дитини:

• модифікації на генному рівні і спадковість;
• аномалії розвитку головного мозку;
• порушення обміну речовин або гормональні збої, перенесені матір'ю під час вагітності;
• бактеріальні або вірусні захворювання в період виношування малюка (краснуха, вітрянка);
• вживання майбутньою матір'ю великих доз антибіотиків;
• шкідливі звички матері під час вагітності.

Характер та прояви аутизму у дітей до року

Давайте більш детально зупинимося на те, яка поведінка характерна для малюків, віком до року, при якому можна запідозрити наявність аутизму:

• дитина неадекватно реагує на відсутність матері: або абсолютно не витримує навіть хвилинного розставання з нею і впадає в істерику, або навпаки, вкрай холодно і відсторонено тримається навіть у її присутності;
• затримка мовного розвитку: відсутність гуління і вимови окремих складів до однорічного віку;
• малюк не посміхається і не реагує на звертання до нього;
• дитину не цікавлять колективні ігри та заняття з батьками;
• нетерпіння присутності незнайомих людей, часті панічні атаки, нез'ясовні істерики;
• відсутність зацікавленості і копіювання поведінки дорослих;
• маля не проявляє інтересу до іграшок, а в якості останніх - нерідко вибирає найбільш незвичайні варіанти, наприклад, предмети меблів.

Чим раніше буде розпочато корекційну роботу з дитиною-аутистом, тим з більшою ймовірністю цей малюк зможе адаптуватися та почувати себе комфортно в «дорослому» світі.

Розвиток дітей-аутистів після року

По досягненні дитиною однорічного віку ознаки аутизму у нього будуть посилюватися, стануть більш помітними і вираженими. Ми наведемо ряд рекомендацій для батьків, які допоможуть скорегувати поведінку малюка, які допоможуть йому правильно розвиватися і не надто виділятися серед однолітків:

• Прищеплювати дитині необхідні навички необхідно через часте повторення одноманітних дій. Дотримання чіткого розпорядку дня - головна запорука успіху.
• Не можна різко змінювати спосіб життя, звички дитини та навколишню обстановку.
• З малюком потрібно проводити якомога більше часу, активно спілкуючись з ним, розповідаючи про все, що відбувається навколо.
• Намагаючись встановити контакт з малюком, важливо діяти м'яко, не підвищувати голос і не сварити його, вкрай не рекомендується його карати.
• Дуже важливий емоційний контакт з дитиною. Мама повинна частіше брати його на руки, грати з ним, ласкаво його називати.
• Дитина не повинна перевтомлюватися, важливо дотримуватися перерви між іграми та заняттями. Залиште ненадовго малюка наодинці із самим собою, але не йдіть далеко.
• Систематичне виконання з малюком фізичних вправ в ігровій формі допоможе зняти стрес і позначиться на фізичному розвитку дитини.
• Якщо дитина проявив ініціативу у виконанні якої-небудь дії, не поспішайте пригнічувати її. Проявіть терпіння і послідовність дій у вихованні «особливого» малюка, створіть для нього стабільну обстановку.

Розвиток мовлення дітей-аутистів

Для більшості дітей, у яких виявлено аутизм, характерна затримка мовного розвитку. Такі діти рідко застосовують мову для спілкування, тому до розвитку у малюка мовної функції можна використовувати інші методи комунікації, після яких обов'язково буде використання мови. Ми підготували кілька основних правил, які допоможуть вам самостійно сприяти розвитку мовлення вашої дитини:

• Помічайте й заохочуйте будь-яку ініціативу дитини: так дитина зрозуміє, що він цікавий і потрібний, що його думки і вчинки важливі для вас. Це хороший поштовх для розвитку фантазії, а відповідно, й мови.
• У процесі гри не говоріть занадто багато: промовляйте слова повільно і протяжно, так дитина краще запам'ятає. Нехай ваші коментарі до гри і питання не будуть занадто довгими і численними.
• Якщо малюк намагається щось сказати і починає промовляти слово - допоможіть йому, постарайтеся зрозуміти і договорити його фразу: так дитина швидше навчиться моделювати слова і фрази, а пізніше - складати пропозиції.
• «Опустіться» на рівень мови малюка, говорите зрозумілими для нього виразами, не перевантаженими складними словами. Знаходитися на одному рівні важливо не тільки з погляду мови, але і тілесно: треба сидіти поряд з ним - на підлозі чи на дивані, головне, щоб вам обом було комфортно.
• Використовуйте для відповіді на питання малюка фрази з пари слів, намагайтеся копіювати звуки, видавані ним.
• Обов'язково чекайте відповіді малюка, не намагайтеся занадто швидко заповнити всі паузи в його промові. Важливо дати можливість дитині сформулювати свої думки, нехай і своєрідно.

Візьміть за правило: підказувати дитині відповідь, відрахувавши 10 секунд від заданого питання. Підтримуйте будь-які спроби дитини до комунікації.

Наполегливо, але м'яко придушуючи опір дитини, його небажання спілкуватися, батьки можуть дати дитині зрозуміти, що спілкування словами для нього можливо, а ігри з однолітками - не привід для тривоги, а велике задоволення.

Сприйняття батьків і проблеми в сім'ях, в яких підростають діти-аутисти

Безумовно, виховання дитини, хворого аутизмом, велика проблема для батьків, особливо для матусі, яка щодня має значний стрес. Такі жінки не тільки дуже обмежені у своїй свободі, але і не відчувають повною мірою «радість материнства»: вони дуже залежні від своїх дітей, у них занижена самооцінка, часто вони вважають, що не відбулися у ролі матері. Адже дитина з раннього віку не здатна «заохотити» її своєю поведінкою, не посміхається і не спілкується з нею навіть на своїй мові, не дивиться в очі і воліє не бувати на руках. Він не виділяє її із загальної маси, відповідно, жінка не отримує емоційного відгуку на свою турботу. У сім'ях, у яких підростають діти-аутисти, часті скандали, депресії батьків до емоційного виснаження.

Але щоб полегшити існування собі і маленькій людині, необхідно сприймати цю обставину адекватно, не робити з цього великої біди. Ми підготували поради, які полегшать вам і допоможуть вашій родині бути щасливим і повноцінним, незважаючи на цю прикрість.

• Навчіться бути захисниками для свого малюка і використовувати будь-яку можливість, щоб допомогти йому.
• Заводьте знайомства з людьми, які кваліфіковані в питаннях аутизму: вони навчать вас необхідним навичкам і нададуть всю потрібну інформацію. Ви відчуєте себе сильніше і впевненіше.
• Батьки дитини-аутиста відчувають гнів і смуток водночас, і це нормально. Головне, вашу злість потрібно направити на боротьбу з хворобою, а не на реакцію людей на поведінку вашої дитини, і ні в якому разі не на нього самого.
• Сперечатися з чоловіком про проблеми, пов'язаних з аутизмом не потрібно: такі спори чреваті серйозними конфліктами в сім'ї. Об'єднайте свої зусилля, навчіться відволікатися від проблеми і не говорити про неї занадто часто. Любіть свого малюка, незважаючи ні на які обставини.
• Будь-яка, навіть найменша перемога малюка повинна бути гідно оцінена батьками. Не варто порівнювати його досягнення з рівнем звичайних дітей - він сам собі індикатор.
• Заведіть дружбу з батьками, які зіткнулися з подібною проблемою, ви відчуєте їх підтримку, адже такі люди, як ніхто розуміють ваші переживання.
  Навчіться жити, прийнявши дану ситуацію, і обстановка у вашій родині стане набагато краще!

Складнощі у вихованні дітей-аутистів у батьків

Батькам зазвичай вдається уникати щоденних проблем, пов'язаних з вихованням аутичного малюка, так як більшу частину свого часу, вони зайняті на роботі. Однак це не означає, що вони не переживають почуття провини і розчарування, хоч і не показують своїх переживань в такій мірі, як матері. На батьків також лежать проблеми, пов'язані з депресивністю і дратівливістю дружини, яка переживає щоденний стрес і проблеми, пов'язані з вихованням особливого малюка.

Багато чоловіків усвідомлюють, що ці проблеми не короткочасні і від них вимагається особлива витримка, мужність, розуміння, здатність підставити своє плече і стати справжнім захисником своєї сім'ї. Однак є й такі, які лякаються неприємностей, що торкнулися їх сім'ю і, не в силах чинити опір, вони здаються і починають віддалятися від своєї дитини і дружини. Якщо не вдається впоратися з проблемами в родині, варто звернутися в спеціальний центр підтримки, де зневіреному батькові пояснять, що відбувається з його дитиною і допоможуть налагодити з ним емоційний контакт, змусять повірити в свої сили.

Не зайвим буде підтримувати стосунки з родинами, які переживають подібні проблеми. З такими людьми можна поділитися своїм унікальним досвідом виховання дитини, а також послухати їхні думки, і, підкреслити для себе корисні уроки, засвоїти конкретні приклади виховання аутичної дитини.

Дитяче та підліткове. Розвиток дітей-аутистів

Дітям, у яких виявлено аутизм, потрібна корекційна допомога, так як рання діагностика цієї хвороби і своєчасна допомога фахівців - запорука видимих результатів у майбутньому. Головними інструментами в боротьбі із захворюванням є суспільна адаптація дитини і психотерапія.

Спілкування з фахівцем в психіатрії полегшує адаптацію дитини в суспільстві і вселяє йому інтерес до всього, що його оточує. На сьогоднішній день для боротьби з аутизмом активно застосовують арт - і зоотерапію, які чудодійно впливають на стан психіки дітей, хворих аутизмом.

Рекомендація психотерапевта: дітям з аутизмом украй бажано відвідувати танці, гімнастику, музичну школу, а терапію не можна припиняти ні на прогулянці, ні вдома, ні в навчальному закладі.

В 40-50% випадків діти, які страждають від аутизму, відвідують загальноосвітні навчальні заклади разом зі звичайними дітьми, при цьому педагоги приділяють їм особливу увагу. У той же час контакт із звичайними дітьми служить потужним поштовхом у розвитку дітей з аутизмом.